Види та нормативно-правова характеристика структурних дільниць установ виконання покарань.

Структурні дільницівизначеніст. 94 КВК України, яка передбачає створення в колоніях наступних структурних дільниць: а) у виховних колоніях – КДіР; ресоціалізації; соціальної адаптації; б) у виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки – КДіР; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації; в) у виправних колоніях максимального рівня безпеки – КДіР; ресоціалізації; посиленого контролю.

Вказані дільниці ізолюються одна від одної.

У КДіР тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені. У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які направлені з КДіР, а також переведені з інших дільниць у порядку, встановленому КВКУ.

У ДПК тримаються засуджені, які під час перебування в КДіР виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки, а також засуджені, які не проявили готовності до самокерованої соціально-правомірної поведінки і переведені з інших дільниць у порядку, встановленому КВКУ.

У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців.

У ДСР тримаються засуджені, які направлені з КДіР, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому КВКУ.

Організація роботи дільниць виправних і виховних колоній регламентується КВКУ і нормативно-правовими актами ДПтСУ.

Засуджені, поміщені в КДіР піддаються первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню, за результатами якого готуються пропозиції розподільчій комісії (або адміністративній комісії) установи щодо їх подальшого розподілу до дільниці ресоціалізації або посиленого контролю.

До дільниці ресоціалізації направляються засуджені, які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання.

До ДСР направляються засуджені за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання.



Відповідно до ч. 4 ст. 94 КВК України засуджені, які під час перебування в дільниці КДіР виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки. Також у ДПК тримаються засуджені жінки, яким за вироком суду (за встановленим до 2001 р. порядком) було призначено відбувати частину строку покарання на тюремному ув'язненні.

Основними критеріями для направлення засуджених до ДПК відповідно до Методичних рекомендацій ДПтС України щодо організації роботи, пов'язаної із забезпеченням прогресивної системи відбування покарання в КВУ, є:

I. Поведінка засудженого під час перебування у дільниці КДіР (вона виступає основним критерієм для клопотання про направлення засудженого до дільниці посиленого контролю): а) свідома відмова виконувати вимоги установленого порядку відбування покарання; б) допущення злісних порушень установленого порядку відбування покарання; в) фізичний опір представникам адміністрації; г) приниження людської гідності інших засуджених; д) створення конфліктних ситуацій із застосуванням фізичної сили; є) нав'язування та пропаганда серед засуджених злочинних традицій.

II. Відомості щодо поведінки засудженого до прибуття в колонію, особистісна та кримінально-правова характеристика під час вивчення та спостереження у дільниці КДіР: а) систематичні порушення режиму під час перебування у слідчому ізоляторі, неодноразові поміщення до карцеру (два та більше разів), перебування на профілактичному обліку (наприклад, як схильний до нападу на адміністрацію, до членоушкодження тощо); б) переведення до колонії більш високого рівня безпеки або повернення з колонії нижчого рівня безпеки за злісне порушення установленого порядку відбування покарання; в) засудження за корисливо-насильницькі злочини (бандитизм, грабіж, розбій, вимагання); г) засудження за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; д) нетактовність та грубість з представниками адміністрації колонії; є) висока криміногенна зараженість (тобто, глибина і стійкість антисуспільної спрямованості особистості), послідовно-криміногенний тип особистості; ж) підвищена агресивність, погано стримувана імпульсивна поведінка, упереджене відношення до оточуючих.

Підставою для направлення засудженого до ДПК є клопотання начальника відділення СПС дільниці КДіР та постанова начальника колонії, погоджена зі спостережною комісією.

При наявності підстав, питання про направлення засудженого до ДПК розглядається на засіданні профілактичної комісії колонії. Для цього готуються наступні документи: а) клопотання-характеристика, підписана начальником відділення СПС дільниці КДіР та погоджена з заступником начальника колонії з СВПР; б) психологічна характеристика; в) довідка про заохочення та стягнення; г) опитувальний аркуш з пропозиціями першого заступника начальника колонії, заступника начальника колонії з СВПР, начальника ВНіБ, начальника оперативного відділу, начальника медичної частини; д) у разі необхідності рапорти, пояснення та клопотання інших представників адміністрації; є) медична довідка.

Засуджений, на якого підготовлені відповідні матеріали, заслуховується на засіданні профілактичної комісії, йому надається можливість дати необхідні пояснення.

Термін перебування засудженого у ДПК визначається комісією, виходячи з сукупності вищевказаних критеріїв, ступеня вираження негативних властивостей особистості засудженого та його криміногенної зараженості. Початковий термін перебування засудженого у ДПК рекомендується визначати від трьох до шести місяців.

Рішення комісії оголошується засудженому під розпис, про що робиться відмітка на відповідній постанові. У разі відмови ставити підпис у відповідній графі постанови робиться відмітка «від підпису відмовився», що затверджується членами комісії.

Засуджений має право оскаржити рішення адміністративної комісії колонії, однак подання скарги не зупиняє його переведення до ДПК. Адміністрація колонії надає засудженому можливість у встановленому порядку повідомити про своє направлення до ДПК близьких родичів, адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Після прийняття рішення про направлення засудженого до ДПК контролю, на такого засудженого, поряд з Індивідуальною програмою соціально-виховної роботи (складається на всіх засуджених), начальником відділення СПС дільниці КДіР та психологом складається спеціальна індивідуальна програма — «Програма індивідуальної роботи із засудженим у ДПК», яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного та психокорегуючого характеру (стаття 97 КВК України), яка долучається до Індивідуальної програми соціально-виховної роботи.

До ДПК засуджені можуть бути переведені і з дільниці ресоціалізації. При вирішенні цього питання для адміністрації виправної колонії окрім загальних критеріїв, є визначальними також наступні: а) безуспішність інших заходів виховного впливу; б) перебування засудженого протягом року на обліку як злісного порушника установленого порядку відбування покарання; в) поміщення протягом року три та більше разів до дисциплінарного ізолятора; г) незадовільне ставлення до праці; д) перебування на профілактичному обліку як особи, що підтримує злочинні традиції; схильна до втечі; схильна до нападу на адміністрацію; схильна до організації, провокування та участі у групових протиправних діях; схильна до вживання та виготовлення алкогольних напоїв; схильна до вживання, зберігання та розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; схильна до організації та участі в іграх з метою отримання матеріальної або іншої вигоди.

Для розгляду на засідання профілактичної комісії колонії питання про направлення засудженого до ДПК, поряд з документами, вказаними у ст. 94 КВК України, додаються: а) індивідуальна програма соціально-виховної роботи; б) виписка з протоколу ради колективу відділення СПС; в) опитувальний аркуш з пропозиціями першого заступника начальника колонії, заступника начальника колонії з СВПР, заступника начальника колонії з працевикористання, заступника начальника колонії із комунально-побутового та інтендантського забезпечення, начальника ВНіБ, начальника оперативного відділу, начальника медичної частини.

У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до праці, і яким до звільнення залишається не більше шести місяців. До дільниці соціальної адаптації також переводяться засуджені, які, крім вищевказаних основних критеріїв, як правило: а) не менше півроку трималися у дільниці ресоціалізації; б) закінчили навчання у загальноосвітній середній школі або професійно-технічному училищі, або яким до закінчення навчального року у загальноосвітній школі залишилось не більше трьох місяців; в) мають формальні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не більше, ніж через шість місяців.

Не переводяться до дільниці соціальної адаптації особи, які: а) засуджені за вчинення злочину після звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі; б) засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; в) були переведені до дільниці соціальної адаптації та за допущені порушення переведені до дільниці ресоціалізації; г) перебували (перебувають) на профілактичному обліку як схильні до втечі, фізичного насильства щодо інших засуджених, створення конфліктних ситуацій у середовищі засуджених, фізичного опору адміністрації виховної колонії; д) перебували на профілактичному обліку як злісні порушники установленого порядку відбування покарання та були зняті з обліку менш ніж за два роки до настання терміну можливого переведення до дільниці соціальної адаптації; є) за висновком психолога (психіатра) мають високий ступінь тривожності, агресії (зовнішньої та внутрішньої), схильні до спонтанних поведінкових реакцій, імпульсивної погано стримуваної поведінки; ж) засуджені, які не пройшли повний курс лікування венеричної хвороби, алкоголізму чи наркоманії (токсикоманії).

Організація роботи дільниць виправних та виховних колоній регламентована цим кодексом, ПВР УВП, а також Методичними рекомендаціями ДПтС України щодо організації роботи, пов'язаної із забезпеченням прогресивної системи відбування покарання в КВУ.

Порядок переводу до дільниці реабілітації регулюється статтею 100 КВК України. (Порядок зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної колонії встановлено ПВР УВП та рішенням Апеляційної комісії ДДУПВП № 2 від 22.01.2004 р. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення СПС постановою начальника колонії, погодженою із спостережною комісією).


7247585157245984.html
7247687465803175.html
    PR.RU™