Особливості вікового періоду учнів середнього шкільного віку

У середньому шкільному віці продовжується інтенсивний розвиток форм і функцій організму, які значною мірою залежать від умов життя і якості психофізичної діяльності, зокрема від застосування засобів фізичної культури.

Середній шкільний вік загалом характеризується інтенсивним ростом і збільшенням розмірів тіла, головним чином за рахунок збільшення довжини ніг. Також збільшуються темпи росту скелету й маси тіла. Змінюються пропорції тіла. Швидко зростають кості верхніх і нижніх кінцівок. Прискорюється ріст у висоту хребців. Хребет стає більш рухливим. Займаючись із учнями середнього шкільного віку, слід пам'ятати, що надмірні навантаження можуть прискорити процес окостеніння та уповільнити ріст у довжину трубчастих костей.

Швидкими темпами розвивається м'язова система, змінюється стан напруги м'язів. Приблизно в 13 років відзначається різкий стрибок у збільшенні маси м'язів за рахунок стовщення м'язових волокон.

Після 10-11 років інтенсивно зростає серце, особливо в порівнянні з ростом кровоносних судин. Це може іноді викликати підвищення тиску, призводити до порушення ритмів серцевої діяльності. Це необхідно враховувати при підготовці до занять, розробці вправ, плануванні уроків із фізичної культури, зокрема приділяти достатньо уваги глибокому, ритмічному диханню.

Підлітковий вік – період подальшого вдосконалення моторних здібностей. У цьому періоді підвищуються можливості розвитку рухових якостей, добре розвивається витривалість. Проте віковий розвиток координації в цілому, як правило, завершується. Слід визнати, що підлітки, особливо хлопці, нерідко переоцінюють свої рухові можливості (наприклад, починаючи біг на відносно довгу дистанцію, одразу беруть надмірно високий темп), тому вчитель зобов'язаний вивчати ці можливості самостійно, не спираючись лише на самооцінки учнів.

Коли ми читали попередній курс, я звертала вашу увагу на те, що молодший шкільний вік є сенситивним до навчальної діяльності – підвищенню сприйнятливості сприяють авторитет учителя, віра в істинність усього, чому вчать, старанність у навчанні. Натомість середній шкільний вік уже є сенситивним до позанавчальних справ. З кожним роком вони все більш доступні, і дитина відчуває, що може проявити в них свої нові можливості. Все більше приваблює спільна з однолітками діяльність. Починає проявлятися потреба в самоствердженні, безоглядна готовність діяти. З огляду на це надзвичайно важливою буде організація оптимального режиму життя, особливо рухового; в цей віковий період така організація може найкраще забезпечити гармонійний розвиток організму.



У середньому шкільному віці починається період статевого визрівання: у дівчат в середньому в 11-12 років, у хлопців – в 12-13 років. Саме цей переламний момент супроводжується новим стрибком росту, особливо верхніх і нижніх кінцівок. Наведу основні ознаки статевого визрівання залежно від віку. У 10-11 років у дівчат спостерігаються поява грудних залоз та розширення тазу. В 11-12 років у дівчат збільшується у довжину лобкова рослинність, у хлопців спостерігається тимчасове збільшення грудної залози; воно може бути однобічним і навіть викликати біль, однак це не варто вважати за суттєве відхилення від норми. У віці 12-13 років у дівчат з'являються округлення грудних залоз, пігментація сосків, волосистість підмишками; у хлопців збільшується у довжину лобкова рослинність. Менструації в дівчат починаються, як правило, в 13-14 років; спочатку цикл нерегулярний, без овуляції. У хлопців у цьому ж віці спостерігається помітне збільшення статевих органів. Зрештою, 14-16 років – це вік початку регулярних менструацій з овуляцією в дівчат і вік зміни голосу й появи волосистості під мишками для хлопців.

Усі ці зміни з психічної точки зору означають життя, сповнене напруги й певних проблем. Дружба, симпатії та антипатії, сподівання і страхи дитина починає переживати з особливою гостротою, до того ж переживання ці, зрозуміло, суто індивідуальні. Іноді здається незрозумілим, що саме викликає в учня середнього шкільного віку критичне ставлення чи навіть відразу до певного викладача, а іноді взагалі до школи, до навчання. На перший погляд, наочних причин для цього немає, але потрібно брати до уваги ті об'єктивні, а часто суб'єктивні труднощі, які намагається подолати учень-підліток.

Отже, психологічні особливості середнього шкільного віку для вчителя фізичної культури не менш важливі, ніж морфологічні та анатомо-фізіологічні. Особливо це стосується пізнього підліткового періоду (після 13-14 років), який недаремно часто називають "кризовим", "перехідним". Справа в тому, що на зміни в самому собі, яких підліток ще як слід не розуміє, він може реагувати з точки зору традиційної педагогіки не зовсім адекватно. Треба замислитись, чому. По-перше, дисгармонію викликає руйнування системи інтересів, що склалася раніше, світ розширює свої межі, з організмом відбувається щось таємниче, інтимне, власні можливості раптово починають здаватися ледь необмеженими. З року в рік, хоч і різною мірою (залежно від стилю виховання), але зростає самостійність особистості, відносини з однолітками й дорослими стають більш багатоманітними і змістовними, значно розширюється сфера діяльності; власні можливості здаються від цього ще більш величезними, а водночас життя накладає все більше й більше вимог, обмежень і т. п. Це здається підліткові вкрай несправедливим і викликає протест (на його думку, яка ще не в змозі охопити того, що відбувається, протест безсумнівно справедливий). У психології існує загальновідома аксіома: центральним чинником психологічного розвитку, новоутворенням підліткового віку є становлення нового рівня самосвідомості. Намагання зрозуміти себе, свої можливості й нові особливості вступає в протиріччя з тимчасовою, але об'єктивною неможливістю такого розуміння, й усе це може викликати неадекватні та нестійкі самооцінки, різкі коливання у ставленні до себе й до оточуючих (зрозуміло, і до занять із фізичної культури також), прояви протесту тощо.

Практично всі проблеми цього віку виходять із так званого "підліткового парадоксу": з одного боку, відчуваючи важливі зміни в собі, підліток вимагає від дорослих визнати його право самостійно розпоряджатися собою і визнати його принципову рівність із дорослими; з іншого боку, знову ж таки відчуваючи ті саме зміни й не маючи можливості пояснити їх, розібратися в них, підліток продовжує чекати й вимагати від дорослих допомогу та захист (тим самим відкидаючи цю ж рівність). Сутність парадоксу проста: у підлітковому віці особистість одночасно поєднує в собі риси дитини та дорослого. Тому завжди майте на увазі, що підліток може відрізнятися підвищеною сприйнятливістю до зовнішніх впливів, може бути вразливим, схильним до впертості, навіть проявів афективності, грубощів і т. п. лише внаслідок цієї своєї вікової особливості, а зовсім не тому що подібні риси властиві його особистісній натурі.

Почуття дорослості та усвідомлення підлітками свого права на оволодіння раніше недоступними способами життя викликають потребу у самоствердженні. Саме в цей час відбувається інтенсивне становлення ідентичності – характеристики самосвідомості, пов'язаної з відчуттям стабільності свого "Я", зокрема формування статевої та групової ідентичності. Ідентичність, як і ціннісні орієнтації, і стереотипи поведінки формується у підлітків шляхом механізму ідентифікації – уподібнення себе комусь іншому або взірцю на основі емоційного зв'язку з ним. Почуття дорослості та ідентичність свідчать про якісні зміни у самосвідомості підлітка, який вперше відкриває своє "Я", знаходить у самому собі дивний і захоплюючий світ. Саме на цьому підґрунті поступово зростає потреба у самовдосконаленні, ускладнюється самооцінка, яка супроводжується усвідомленням необхідності розібратися в собі, становленням підліткової моралі.


7247063308118355.html
7247163673653046.html
    PR.RU™