Боротьба Київської Русі з монголо-татарською навалою

Справжнім лихом для Києва та Київської Русі були його давні вороги — кочовики. Проте найтяжчого удару завдали Києву не половці, нищівного удару завдали Києву монголо-татари.

Обдарований вождь на ім'я Темучин (у 1206 р. він прибрав собі високий титул Чингізхана, тобто хана над ханами), він об'єднав ворогуючі племена, змусивши їх визнати свою абсолютну владу, спрямував величезі військові сили та агресивності цих племен проти сусідніх некочових цивілізацій.

Монголо-татарські війська не були багаточисельними (найбільше від 120 до 140 тис. воїнів), зате надзвичайно рухливими, добре організованими й блискуче керованими, спочатку підкорили Китай, Середню Азію та Іран. У 1222 р. монголо-татарський загін перейшов Кавказ і напав на половців.

У бою на річці Калці у 1223 році об’єднане руське військо зазнало поразки, це сталось внаслідок феодальних міжусобиць через які князі діяли неузгодженно. Шлях на Київ було відкрито. Але монголи, надто розпорошивши свої сили, вирішили не користатися з цієї перемоги й повернули назад, додому.

Через деякий час, вони очолені ханом Батиєм, знову посунули на захід. У 1236 році величезне монголо-татарське військо вдерлось у Східну Європу. Протягом 1237-1238 років монголи захоплювали багато міст Північно-Східної Русі. Першим впало Рязанське князівство, за ним Володимирське, Суздальське, Московське. В 1239-1240 роках батий захопив південно-руські міста: Переяслав,Чернігів,Київ. Захопивши Переяславське і Чернігівське князівства, орда стала навпроти Києва на лівому боці Дніпра. Зачаровані красою міста, монголи запропонували киянам здати місто без бою, але ті вирішили битися. Орда відступила, щоб наступного 1240 року облягти Київ. Облога міста тривала кілька днів. Багато людей зачинилися в Десятинній церкві, що була споруджена володимиром Великим. Зветься вона так, через те що на її зведення і утримання було виділено десяту частину усіх прибутків князя. Чимало людей залізло на дах, та стеля церкви завалилася, усі загинули.

Від Києва монголи подалися на Волинь, а звідти на Галицьке князівство. А потім поділивши орду на дві частини, хан послав її на Угорське князівство, Польщу, Чехію. Та полчища були ослабленні війною з Руссю, Батий осів на Волзі і заснував державу Золоту Орду зі столицею у місті Сарай.



Найбільш спустошені були міста-центри економічного, політичного та культурного життя давньоруських земель.Руські князівства були поставлені у васальну залежність від Золотої Орди. Хан залишив князів і бояр на їхніх місцях, але підкоряв їх своїй владі. Руське населення було обкладене тяжкою даниною на користь хана і татарської знаті. Монголо-татарське іго затримувало економічний і культурний розвиток руських міст, ослаблювало їх політично і посилювало феодальну роздробленість. В 14-15 столітті Золота Орда занепадає і ось у 1480 році Русь повністю звільнилася від монголо-татарського іга.

Залежність від Золотої Орди виявлялася в трьох формах:

1) видача ярликів (грамот) на князювання, причому без врахування конкретних прав на престол, що призвело до численних інтриг;

2) сплата данини. Князі знаходились під наглядом представників ханів — баскаків. Збиралося 14 видів ординських даней та повинностей (безпосередньо для хана, торгові збори, візничі по винності, «корм» баскакам та ін.);

3) забезпечення монгольської армії рекрутами.

Поступове витіснення татар литовцями спричинило включення Чернігово-Сіверщини, Київщини і Переяславщини до складу Литовської держави. До кінця 40-х років у сфері литовського впливу опинилося також Поділля. В сучасній історичній літературі підпорядкування Литвою руських земель розглядають не як завоювання, а як "мирне приєднання". Причини цього були наступні:

-успіху литовців сприяло те, що руські землі були ослаблені золотоординським пануванням;

-більшість місцевого населення розглядало литовців як визволителів від татар;

-руські князі і боярство не намагалися боротися з литовцями, а у більшості випадків добровільного визнавали їхню владу;

-Золота Орда в цей час була ослаблена боротьбою за владу і усобицями між ворогуючими ордами.

Вирішальним у підкоренні українських земель Литвою став 1362 (1363) р. Цього року військо трьох сусідніх народів — литовського, українського та білоруського розгромило військо монголо-татар на Синіх Водах, давши початок звільненню українських земель від монгольського іга.

Таким чином, у другій половині XIV ст. під владою Литви опинилась вся Білорусь, частина земель Росії та значна частина території України — майже вся Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля. Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи.

Руські землі складали близько 90 відсотків усієї території Великого князівства Литовського


7242246972289032.html
7242335007703317.html
    PR.RU™